Моє пекло тривало чотири роки: переможниця Холостяк-9 розповіла про боротьбу з анорексією

Зараз Даші Квітковій 22 роки і вона домоглася багато чого – після перемоги в шоу Холостяк-9 дівчина зберегла відносини з Микитою Добриніним і вже стала його законною дружиною. Пара купила квартиру і готується до пишного весілля, а Даша захоплює тисячі дівчат своєю фігурою і стильними образами, які регулярно демонструє в Instagram. Однак так було не завжди – Квіткова вразила фоловерів відвертим визнанням, що в юності страждала від анорексії. Повідомляє «РБК-Україна».

Дружина Добриніна заявила, що її обурює той факт, що кожній дівчині доводиться доводити, що вона красива – а інакше можна зазнати осуду і критики з боку суспільства. Дівчина супроводила публікацію ефектним фото, на якому вона знята у відображенні дзеркала з букетом квітів.

“Мене просто обурює той факт, що кожній дівчинці доводиться доводити, що вона красива. Так злить, що зараз дівчата, у яких немає модельних параметрів не можуть відчувати себе комфортно, тому що суспільство, чомусь вирішує, що може засудити або дорікнути їх у кількох зайвих кілограмах. Я рідко розповідала, до чого мене довели ті, хто був не проти розповісти мені, що у мене стегна не того розміру. Хочу відразу уточнити, що це були діти, але зараз не про це”, – поділилася Квіткова.

Даша розповіла, що проблеми у неї почалися в 15 років і в результаті дійшло до того, що вона цілий місяць майже нічого не їла.

“У 15 років мій стабільний психічний стан дав збій. Єдине, що я могла зробити — це зупинити сльози і перестати їсти. Місяць тривав мій бойкот їжі. Я сприймала кожен шматочок хліба, м’яса або інших продуктів – ворогом свого тіла. Через місяць, завдяки знайомій, яка просто вмовила мене спробувати з’їсти трохи каші, я дізналася, що мій організм перестав приймати їжу. Тут я зіткнулася з безліччю проблем з організмом і зі сльозами моєї мами, коли мені поставили діагноз анорексія. Так, я схудла на 11 кілограмів. Так, я подобалася собі в дзеркалі, але вся ситуація цього не варта”, – розповіла дівчина.

Далі стало ще гірше і цей страшний період тривав чотири роки – страждала і сама Даша і її родина.

“Далі почалося найстрашніше: я боялася їсти, я боялася їжі, боялася знову повернути свої старі параметри. 4 роки. Чотири роки тривало моє власне пекло. Сидячи на роботі, кожен раз коли я їла — моїм найкращим другом була вбиральня, в якій я плакала від того, що не можу себе зупинити. Вечеряючи, я тремтячими руками їла салат і лаяла себе за кожну з’їдену ложку, а після бігла зважуватися, в надії, що цифра не змінилася. Я відчувала, як розривається серце моїх рідних і моє. Зрештою, я почала брехати не тільки батькам, що все добре, але і самій собі”, – ділиться блогер.

Поступово все налагодилося, але з працею і не до кінця – вона продовжувала бачити недоліки в своєму тілі.

“Я не можу сказати конкретний момент, коли все почало змінюватися, але в 19 років ситуація була трохи краще. Моя самооцінка була нормальною, я намагалася адекватно сприймати себе, але з їжею досі не дружила. Кожна зйомка в білизні мені давалася дуже важко, тому що я бачила кожен свій недолік. У мене була аудиторія в 200к, яка писала компліменти, слова підтримки і сама того не знаючи — допомагала мені. Остаточно мене врятував проект”, – поділилася екс-Холостячка.

Даша пообіцяла пізніше розповіла, як саме шоу Холостяк допомогло їй змінити ставлення до себе і свого тіла.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Меня просто возмущает тот факт, что каждой девочке приходиться доказывать, что она красивая. Так злит, что сейчас девушки, у которых нет модельных параметров не могут чувствовать себя комфортно, потому что общество, почему-то решает, что может осудить или упрекнуть их в нескольких лишних килограмм. Я редко рассказывала, до чего меня довели те, кто был не прочь рассказать мне, что у меня бёдра не того размера. Хочу тут уточнить, что это были дети, но сейчас не об этом. В 15 лет мое стабильное психическое состояние дало сбой. Единственное, что я могла сделать — это остановить слёзы и перестать есть. Месяц длился мой бойкот еде. Я воспринимала каждый кусочек хлеба, мяса или других продуктов – врагом своего тела. Через месяц, благодаря знакомой, которая просто уговорила меня попробовать съесть чуть-чуть каши, я узнала, что мой организм перестал принимать пищу. Тут же я столкнулась с множеством проблем с организмом и со слезами моей мамы, когда мне поставили диагноз анорексия. Да, я похудела на 11 килограмм. Да, я нравилась себе в зеркале, но вся ситуация этого не стоит. Дальше началось самое страшное: я боялась есть, я боялась еды, боялась снова вернуть свои старые параметры. 4 года. Четыре года длился мой собственный ад. Сидя на работе, каждый раз когда я ела — мой лучший друг была уборная комната, в которой я плакала от того, что не могу себя остановить. Ужиная дома, я дрожащими руками ела салат и ругала себя за каждую съеденную ложку, а после бежала взвешиваться, в надежде, что цифра не изменилась. Я чувствовала, как разрывается сердце моих родных и моё. В конце концов, я начала врать не только родителям, что все хорошо, но и самой себе. Я не могу сказать конкретный момент, когда все начало меняться, но в 19 лет ситуация была немного лучше. Моя самооценка была нормальной, я старалась адекватно воспринимать себя, но с едой по прежнему не дружила. Каждая съемка в белье мне давалась очень тяжело, потому что я видела каждый свой изъян. У меня была аудитория в 200к, которая писала комплименты, слова поддержки и сама того не зная — помогала мне. Окончательно меня спас проект. В следующем посте расскажу, почему я так говорю.

Допис, поширений Daria Kvitkova 🌷 (@kvittkova) 2 Сер 2020 р. о 12:43 PDT